Історія нашої гімназії нерозривно зв'язана з історією нашого краю


Деякі історичні відомості

/Files/photogallery/1175/s06678266.jpg

Чернівці — адміністративний, політичний і релігійний центр Чернівецької області, важливий культурний та науково-освітнійосередок України. Місто розташоване на південному заході України за 40 км від румунського кордону. Чисельність наявного населення міста станом на 1 серпня 2013 року становить 259 592 осіб. Територія Чернівців становить 153 км². Чернівці є центром Чернівецької агломерації, населення якої становить 723.1 тис. осіб.


Чернівці є історичною столицею Буковинського краю, місто відоме своїми архітектурними ансамблями, а пам'ятка архітектури «Резиденція митрополитів Буковини і Далмації» включена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Чернівці регулярно посідаються чільні місця у різноманітних рейтингах туристичної привабливості, комфортності проживання тощо.У наш час за містом закріпився неофіційний статус — «Пісенна столиця України».

Черніве́цька о́бласть — область у південно-західній частині України.Утворена 7 серпня 1940 з північної, переважно українцями заселеної,частини Буковини і сусідньої частини Бессарабії (з Хотином).Розташована у межах Карпат,Передкарпаття та Покутсько-Бесарабської височини.Площа 8100 км²; 922800 мешканців (373500 міських і 549300 сільських).Національний склад за переписом населення 2001 року: українці — 75,0%,румуни — 12,5%, молдавани — 7,3%, росіяни — 4,1%, поляки — 0,4%,білоруси — 0,2%, євреї — 0,2%, інші національності — 0,4%. 11 міст,11 селищ міського типу; 11 районів, 252 сільські ради.Область межує з Румунією на півдні та Молдовою на південному заході.На заході та північному заході - з Івано-Франківською, на півночі - із Тернопільською і Хмельницькою, а на сході з Вінницькою областями.Це найменша за площею область України.

/Files/photogallery/1175/s56749470.jpg

Назва міста походить від городища, яке в «Списку городів руських дальніх і ближніх» згадується як Черн на Пруті (Чернъ на Прутѣ).

Перша письмова згадка про Чернівці в історичних документах датується 1408 роком.

/Files/photogallery/1175/s42571322.jpg

До 1944 року місто офіційно називалось - Черновіци, що на думку дослідників означало «новий Черн».

/Files/photogallery/1175/s47438646.jpg

Герб Чернівців — обрамлений бронзовим орнаментальним картушем, червоний геральдичний щит, на якому зображено відкриту муровану браму з фігуральним тризубом в середині. Під брамою дві перехрещені лаврові гілки, перев'язані стрічками. Вінцем символу слугує мурована корона.

/Files/photogallery/1175/s67794787.jpg

Прапор Чернівців складається з древка, навершя та прямокутного полотнища, лицеву сторону якого утворює, обрамлене червоним зубоподібним орнаментом, біле тло із зображеним у центрі гербом міста, над яким вишито напис українською мовою: «Чернівці». Під гербом – «1408» (дата першої писемної згадки про місто). З обох боків гербу і всі чотири кути поля заповнені рослинним орнаментом, з додаванням у кутках двох букових гілок з горішками та листочками. Зворотню сторону утворює жовте тло з гербом України у центрі, з аналогічними лицевій стороні обрамленням та орнаментами.

/Files/photogallery/1175/77259183.jpg

Офіційний девіз сучасних Чернівців —«Спільними Зусиллями!»є україномовним варіантом стародавнього«Viribus Unitis!»— особистого гасла Франца Йосифа, право на використання якого ним особисто було дароване Чернівцям. Вказане свідчить про особливе ставлення цісаря до міста над Прутом. Поряд зі столицею Буковини подібної честі удостоївся тільки перший бойовий корабель ВМС Австро-Угорщини.

Сучасні Чернівці не тільки ревносно зберігають та відновлюють символи і традиції минулого, а й започатковують нові. Починаючи з 12 листопада 2004 року, щодня о 12 годині на самий верх Чернівецької ратуші піднімається трубач у колоритному буковинському одязі, який на всі чотири сторони світу відтворює мелодію безсмертної композиції «Марічка» (муз. С.Сабадаша, сл. М.Ткача - 1953). Цю мелодію вже стали називати неофіційним гімном Чернівців.

/Files/photogallery/1175/s06766641.jpg

До ювілею міста (2008) було розроблено та затверджено офіційний логотип «Чернівці 600», який виявився настільки вдалим, що продовжує використовуватись і надалі. Складовими ідеї емблеми слугували старовинність міста, його виняткова архітектурна спадщина та працьовитість мешканців. Символ виконано у вигляді ковальського витвору мистецтва, який свідчить про ґрунтовність, заможність та успішність. Кольорова гамма логотипу, представлена темно-синім та жовтим кольорами, володіє вищим ступенем комфортного контрасту та збігається з кольорами Державного Прапора України.

/Files/photogallery/1175/61551325.jpg

На початку 2010-их було розроблено та затверджено новий логотип міста, яким водночас було закріплено й офіційний слоган — «Чернівці-унікальність в розмаїтті». Для його створення обрані старі й нові символи Чернівців. Ліворуч на передньому плані зображений сурмач, який виграє на трубі мелодію «Марічки». Посередині на другому плані — міська ратуша. Колишню Резиденцію митрополитів Буковини і Далмації — архітектурну перлину міста зображено праворуч на задньому плані. Кольорова гама логотипу, представлена помаранчевим, блакитним та червоним кольорами, назва виконана фіолетовим. Таке сполучення є характерним у туризмі, який використовує поняття щастя, благополуччя, радості відпочинку, візуалізуючи позитивні символи та образи в строкатій, теплій та яскравій кольоровій гаммі. Використовується новий символ паралельно з старим — «Чернівці 600».

/Files/photogallery/1175/26055940.jpg

Впродовж віків Чернівці сформувались як місто з унікальною різностильовою архітектурою, багатою культурною спадщиною і толерантною атмосферою. Його планування при значних перепадах у рельєфі створює розмаїття краєвидів, обрій яких ускладнюють куполи храмів різних конфесій та годинникова вежа міської ратуші. Вгору від річки Прут тягнуться старовинні вулички, звивисті, зламані крутими поворотами. На пологій частині схилу вони утворюють густу вуличну мережу, прорізану широкими магістралями, що ведуть до Центральної площі Чернівців. Екскурсія історичним середмістям австрійської доби дасть змогу ознайомитися з архітектурним ансамблем XIX — початку XX століть, який відомий своїми стильними сецесійними будовами, створеними представниками віденської школи модерну Отто Ваґнера. Архітектурною перлиною Чернівців по праву вважається ансамбль колишньої Резиденції митрополитів Буковини і Далмації, включений до списку об'єктів всесвітньої культурної спадщини UNESCO.

З Чернівців можна здійснити цікаві заміські екскурсії. Неподалік від міста розташовані 2 із семи чудес України: Хотинська (70 км) та Кам'янець-Подільська фортеці (100 км), а також перлина Українських Карпат — м. Яремче (130 км).

/Files/photogallery/1175/s36075962.jpg

Організаторську та контролюючу функції щодо забезпечення державної політики в галузі дошкільної і шкільної освіти здійснює Управління освіти Чернівецької міської ради.

Наприклад, станом на січень 2008 року в місті функціонувало 54 навчальні шкільні заклади, а саме:
31 загальноосвітня школа І-III ступенів;
7 спеціалізованих шкіл І ступеня і 2 — І — ІІ ступенів;
3 ліцеї та 7 гімназій;
школа-інтернат;
Центр освіти молоді;
2 приватні школи: «Надія» і «Гармонія».

У цих загальноосвітніх навчальних закладах здобували освіту 22 894 школярів (у 890 класах), в тому числі у школах нового типу 5 852 школярів (25,6 % від загалу), а у 52 дитячих дошкільних навчальних закладах — виховувались 8140 дітей. У міських шкільних і дошкільних навчальних закладах працювало 1746 педагогів та 894 вихователів. Прикметно, що в 4 навчальних закладах, де навчалось 679 школярів, навчання велось румунською мовою.

/Files/photogallery/1175/s72252366.jpg

Культурне життя міста Чернівці багате і розмаїте, має давні і славні традиції — тут діють 2 театри, обласна філармонія, зал органної музики, численні музеї, кінотеатри, 41 бібліотека, центральний палац культури і 17 закладів культури клубного типу; комфорт і спокій життя в місті створюють парки, численні сквери і зелені насадження.Чернівці є охайним і зеленим містом. Основні парки і сквери міста з'явились ще до початку ХХ століття і є його справжньою окрасою.

Музичне життя міста представлено обласною філармонією, в якій розпочинали свій творчий шлях народні артисти України Софія Ротару, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Павло Дворський, Лілія Сандулеса, Іво Бобул, Анатолій Євдокименко, чимало заслужених артистів країни.
У наш час Чернівецька обласна філармонія зі своїм творчим складом стоїть у перших лавах провідних філармоній України.

/Files/photogallery/1175/s20839765.jpg

Чернівці — одне з небагатьох міст України, яке по праву вважається перлиною архітектури. На державному обліку в історичній частині столиці Буковини знаходяться 602 пам'ятки архітектури, 17 з яких загальнонаціонального значення.Історична забудова старого міста — це цілісний, майже недоторканий ансамбль XIX — початку XX століть.

У розвитку архітектури Чернівців XIX століття чітко виділяються два періоди, межею яких є 1840-і роки. Перший період характеризується, як і в усій європейській архітектурі, стійким пануванням класицизму. Починаючи з 1840-х років, в образі деяких споруд міста простежуються риси, пов'язані з відходом від принципів класицизму і зверненням до архітектурних прийомів італійського Ренесансу. Цей перехід прослідковується у художньо-естетичному образі міської ратуші Чернівців: фасад споруди вирішений у традиціях класицизму, тоді як у вежі проглядаються ренесансні мотиви.

Із середини XIX століття в архітектурі міста починається другий період, який характеризується пануванням еклектики, зокрема запізнілого класицизму, неоренесансу та необароко. Найяскравішою пам'яткою цього періоду є архітектурний ансамбль Резиденції православних митрополитів Буковини і Далмації, збудований у дусі еклектики з переважанням візантійського та романського стилів. Творцем цього символу міста був видатний чеський архітектор Йозеф Главка.

На зламі XIX-ХХ ст. у європейській архітектурі запанував стиль модерн, який в Австро-Угорщині, до складу якої входила й Буковина, був відомий під назвою віденська сецесія. Історичне середмістя Чернівців просто неможливо уявити без стильних сецесійних будівель, створених за проектами учнів і послідовників видатного австрійського зодчого Отто Ваґнера. Серед них: дирекція ощадних кас, залізничний вокзал, готелі «Брістоль» і «Золотий лев» та багато інших споруд. Починаючи з 20-тих років ХХ ст. Чернівці забудовуються архітектурою в стилі ар-деко і конструктивізм.

/Files/photogallery/1175/s39678456.jpg

/Files/photogallery/1175/s30587665.jpg

/Files/photogallery/1175/s33453050.jpg

/Files/photogallery/1175/s22849236.jpg

/Files/photogallery/1175/s58030289.jpg

/Files/photogallery/1175/s27390811.jpg

З ІСТОРІЇ НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ЧЕРНІВЕЦЬКОГО ЛІЦЕЮ №9 ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

(попередні назви ГІМНАЗІЯ №4 та СЕРЕДНЯ ШКОЛА №9)

/Files/images/gimnasia4.jpg

Ідея створення цього навчального закладу зародилася з потреби надання освіти донькам православних священиків. В 1902р. було створено Православну жіночу школу з німецькою мовою викладання та читання історії релігії та рідної мови українською та румунською мовами. Перший клас нараховував 37 учениць.
Спершу школа розташовувалася в інтернаті по вул. Вірменській.
В 1905р. вона була переведена до нового приміщення на вул. Хереску, 2 (сучасна вул. М. Щепкіна). Найбільшим було число учениць румунського походження.
З 1908р. неодноразово піднімалося питання про перетворення закладу на гімназію з 6 роками навчання. На той час тут навчалося вже 460 учениць.
Лише 7 листопада 1912р. Вища жіноча школа отримала статус Жіночої православної гімназії, причому працювали тут викладачі, які отримали освіту не лише в Чернівецькому університеті, але й в університетах Гренобля, Галле, Йєни, Мюнхена.
Після приєднання Буковини до Румунії (1918р.) директором гімназії стала
А. Шандру.
З 1921р. навчальний заклад перейшов до ряду державних як Православний жіночий ліцей «Єлена Доамна». На базі цього ліцею певний час проходили практику студенти університету. Ліцеїстки, яких в 1935—36рр. нараховувалося 582, брали участь у різноманітних театральних виставах, святах, влаштовуваних закладом. В 1938р. ліцеєм видавався журнал «Домніца Іляна», а в 1942—43рр. — журнал «Єлена Доамна».

Віхи становлення ЛІЦЕЮ №9

1902 –вища православна школа для дівчат;

1912 – православний ліцей для дівчат;

1944 – середня загальноосвітня трудова політехнічна школа №9;

1962 – середня школа №9 з викладанням ряду предметів англійською мовою ім. П. Мирного;

1971– середня школа №9 з поглибленням англійської мови ім. П. Мирного;

1992 – гімназія №9;

1996 – гімназія №4.

В 2021-2022 навчальний рік школа вступила вже як ліцей №9, хоча для багатьох своїх випускників вона залишається середньою школою №9 та гімназією №4

Кiлькiсть переглядiв: 290

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.